Скільки разів всякі численні православні громадські організації намагалися добитися скасування святкування Дня святого Валентина чи хоча б послаблення його популярності, але все без толку: з року в рік ллється потік закликів і так, і сяк справити заморське свято. Радіостанції радять, що подарувати коханим, а сайти — куди сходити ввечері і як провести романтичну ніч після.
Цього разу шанувальники Дня святого Валентина вирішили закликати неодмінно, прямо в цей день, знайти свою «другу половинку». Причому допомога в пошуках додавалася — спеціально для самотніх сердець в День святого Валентина у Києві організували масу заходів, де цю «половинку» можна було, нарешті, знайти.
І святому Валентину зрозуміло, що закохатися «на замовлення» в День святого Валентина тільки тому, що так вимагає небайдужа громадськість, шансів мало. Але чому б не спробувати, вирішила я, раз вже в інші дні «половинка» все ніяк не знаходиться?
З усіх пропонованих безкоштовних вечірок по швидким знайомствам я вибрала саме романтичну і красиву, на мій погляд, подію — масовий запуск небесних ліхтариків. Оскільки зібрати і запустити таку штуковину я в поодинці все одно б не змогла, довелося просити допомоги заздалегідь. Я зайшла на один з порталів, де можна знайомитися з іноземцями, що живуть у Києві, для спільного проведення часу, і загітувала піти на День святого Валентина 28 річного Брайана з Америки. Разом шукати свою половинку все ж веселіше.
Тільки ми зібралися піти на це полювання за серцями, як дізналися, що за час нашого недовгого віртуального знайомства «ліхтарники» Дня святого Валентина розділилися на два табори. Одні влаштовували запуск поруч з парком Коломенське, в Нагатинській заплаві, до якої від метро, як ми подивилися по карті, йти потрібно хвилин сорок. Інші вирішили провести День святого Валентина в невеликому парку «Музеон», розташованому навпроти знаменитого парку Горького, в п’яти хвилинах ходьби від метро.
Збиратися в Нагатинській заплаві для пошуків потрібно було аж за дві години до запуску, а в «Музеоне» — всього за півгодини, і там, до того ж, обіцяли давати ліхтарі безкоштовно. Хоча ліхтарники в заплаві повинні були зібрати більше учасників, ніж у парку! Адже ясно ж, що чим більше народу, тим більше шансів розгледіти в натовпі «того самого». Але ми з моїм супутником розсудили так: ну кого ми можемо зустріти в Коломенському в День святого Валентина? Тільки зневірених одинаків, готових сорок хвилин топати до заплави, а після кілька години на морозі шукати своє кохання…
Втім, невдача чекала мене і в парку «Музеон» — відразу ж після початку зборів натовп розхапав всі безкоштовні ліхтарики… Виглядав запуск дуже красиво, але сумно, адже тільки ми з Брайаном стояли на святі Дня святого Валентина одні, без пар і ліхтарів.
— Та не турбуйтеся ви так, — підійшла до нас організатор, — тут уже всі, якщо чесно, по парам були. Одинаки навіщось прийшли на півгодини раніше, нікого тут не знайшли і пішли назад.
Читайте також: Що подарувати коханій дівчині на День закоханих?
Ось так, не дочекався хтось мене — зітхнула я, але раптом помітила, що один хлопець скаче по засніженому парку з ліхтарем в руках один, без дівчини.
— Вам допомогти ліхтарик зібрати? — несміливо і м’яко запитала я, підкравшись до нього.
— Так що я не мужик, я знаю, як це робиться, — відповів він і побіг. Цікаво, чи знав він, що в цей день ліхтарі — всього лише привід? Сподіваюся, що ні…
Друга моя спроба «підкотити» до своєї «долі» була, на перший погляд, вдаліше: інший самотній хлопець досить довго і мило розмовляв зі мною і про ліхтарі, і про холодну погоду. Але тут я раптово усвідомила, чому він так ввічливий і самотній — він був одним з організаторів Дня святого Валентина. У мого нового друга справи теж не клеїлися: він просто не наважувався підійти до когось першим і заговорити…
Засмутившись, ми вирішили поспостерігати за якийсь парочкою, яка все ніяк не могла запустити свій ліхтар. І чого вони так довго — дивувалися ми? Але раптом нас просвітили — пара-то фальшива!
— Тут журналісти кружляли, всіх закоханих фотографували за запуском, — пояснила нам організатор. — Але для гарного кадру папарацці їх намагалися по-своєму поставити, все вередували, мовляв, ліхтарик криво тримаєте, відпускаєте не в ту сторону і все таке. А закохані ж такі ранимі, в прикмети вірять, кому сподобається, коли йому кажуть, що, мовляв, ти ліхтар криво зібрав. Тут і посваритися на нервовому грунті недовго. Ось спритні фотографи і взяли перших-ліпших «одинаків», поставили їх разом і тепер «фоткають» їх, як хочуть.
— От би мене так хто з ким-небудь поставив, — зітхнула я.
— Ви хочете нас замінити? — Несподівано вклинилися в розмову «фальшиві закохані». — Будь ласка! Ми тільки раді! У нас вже руки замерзли!
Ми трохи пом’ялися, але зметикували, що це наш єдиний шанс запустити ліхтар в День святого Валентина, і ми з добрих півгодини позували у всіх видах, будуючи з себе закохану парочку.
— А що, якщо це спрацює і ми закохалися один в одного? — не тямлячи від холоду, ляпнула я йому.
— Ні, не вийде, бачиш тут на ліхтарі «Саша + Света» написано, — поспішив віджартуватися Брайан.
— Так, може, це наші ангели-охоронці, — не здавалася я.
І, можливо, була права! Наробивши фальшивих кадрів в День святого Валентина для п’яти газет, ми вирушили разом відігріватися в кафе.
Виходить, у День святого Валентина можна знайти «другу половинку». Нехай і на один вечір. Хоча… після посиденьок ми домовилися зустрітися знову. Вже на цьому тижні.