26-річний Вадим Єрмаков який опинився в підмосковному СІЗО, через тиждень в камері вже не впізнавав рідних. А ще через кілька днів помер, не дочекавшись лікарської допомоги. Рідним видали його тіло разом з довідкою, де не вказані причини смерті. Родичі впевнені, що головна причина такого результату одна — нелюдськість системи.
«Це блюзнірство»
— Я сам відвіз свого сина на смерть! — Батько загиблого Вадим Михайлович насилу стримує сльози.
14 січня він привіз сина Вадима з рідного Мосальська Калузької області в підмосковний Одинцово — на зустріч зі слідчим. Єрмаков-молодший виступав свідком у справі про шахрайство і знадобився нібито для проведення почеркознавчої експертизи.
— А до кінця зустрічі слідчий оголосив, що зі свідка Вадим стає підозрюваним і він його заарештовує, — згадує адвокат Олена Романова.
Незважаючи на те, що Вадим на той час вже півроку перебував на обліку у психіатра з діагнозом гострий шізофреноформний психотичний розлад і довідки про це малися у слідчого.
— Вадим приймав купу ліків, а туди ми взяли всього одну таблетку: не думали, що так все обернеться, — говорить батько хлопця.
Залишившись без ліків, вже через кілька днів у СІЗО Вадим перетворився на «овоч».
— Мені вдалося побачитися з ним 21 січня, він не реагував на питання, не розумів, де перебуває, — розповідає Романова. — Прийшов, незважаючи на холод, в гумових шльопанцях — він навіть не міг сам одягтися, і допомогти там йому було нікому.
Зате дістатися до залу суду, де 25 січня вирішувалося питання про продовження арешту, Вадиму «допомогли» — від ІТТ конвоїри тягли його волоком по землі, поки один з них не взяв хлопця на плечі. В зал його також внесли, без наручників — очевидно, вони були вже не потрібні.
— На нього було страшно дивитися: погляд в одну точку, нуль реакції на події. — Наречена Вадима Тетяна Шатова була на тому засіданні. — Я вблагала конвой дозволити мені до нього підійти. Він відгукнувся на мій голос, став нишпорити очима по стелі. А коли нарешті знайшов мене поглядом, це був такий «погляд Каштанки» — хоче сказати й не може, рот відкриває, а ні звуку.
Неадекватність арештанта не сховалася і від посадових осіб.
— Слідчий, прокурор відводили очі, — згадує адвокат. — Суддя сказав: кого ви привели, це блюзнірство. І… продовжив арешт на три місяці.
А три дні потому Вадима не стало. Монітори відеокамери в СІЗО показали: так само, як в залі суду, він годинами нерухомо сидів на ліжку своєї камери. У якийсь момент різко відкинувся на ліжко — виявили вже неживе тіло.
З допиту — до психлікарні
Це страшна кульмінація історії, яка для Вадима почалася більше півроку тому. На свій перший допит в Одинцово свідок у справі Єрмаков з’явився ще в кінці липня. Слідство йде досі, тому й органи, і адвокати відмовляються розкривати деталі. Відомо лише, що кримінальна справа стосується якихось махінацій із землею. Мова йде про 4 ділянки — від 1500 до 15.500 кв. м — в елітному районі Підмосков’я, поблизу «селища мільйонерів» Жуківка.
У справі четверо потерпілих і стільки ж фігурантів, не рахуючи Вадима. Усіх підозрюваних заарештували раніше, причому одним з них став старший брат хлопця. Про нього батьки говорити відмовляються, додаючи, що сини майже нічого не розповідали їм про роботу. Але участь Вадима в операціях, кажуть, була мінімальна — він працював звичайним кур’єром.
— До цього був мерчандайзером, але сильно втомлювався, іноді в 2-3 ночі закінчував, — розповідає батько Вадима. — І тоді він став працювати кур’єром, в тому числі на цю компанію. Возив якісь папери.
За словами адвоката, потерпілі та свідки у своїх свідченнях не вказували на Вадима як на людину, яка мала безпосереднє відношення до справи. Але вже після того першого допиту влітку з Вадимом почало творитися недобре. Через кілька днів, 2 серпня, він спробував покінчити з собою на московській квартирі дядька. Звідти рідні відвезли Вадима у Калузьку психіатричну лікарню.
— Там я його просто не впізнала — він ніс якусь нісенітницю про те, що за ним стежать, його кудись відвезуть, — згадує Тетяна. — У нього була манія переслідування, він навіть мене в чомусь підозрював.
Друзі кажуть, що Вадим взагалі був досить недовірливим, чутливою людиною, переживав за все і всіх. А в той період особливо — за брата, з яким був дуже близький. Можливо, це і стало поштовхом до хвороби. Хоча злі язики стверджували, що Вадим просто вирішив симулювати, щоб теж не відправитися за грати. Лікарі цю гіпотезу заперечують.
— Я спостерігав його останні 10 днів перед випискою, коли гострий стан вже минув, — розповів один з лікуючих психіатрів. — Він однозначно був хворий, ми навіть рекомендували йому залишитися, але батьки прохали під особисту відповідальність відпустити його додому. Діагноз Вадима близький до шизофренії, але трохи легший. Йому необхідні терапія та спостереження як мінімум протягом року. Надалі він міг як повернутися до нормального життя, так і страждати від ремісій.
Але в ті кілька місяців до арешту, що Вадим прожив у батьківському домі, він так і не зміг прийти в себе.
— Він не став колишнім Вадимом навіть на 50%, — говорить Таня. — Він не працював, майже не виходив з дому, його як і раніше долали думки про стеження. Він часто повторював, що ні в чому не винен.
Вітаміни не врятували
Винність в підсумку повинен був визначати суд. У гіршому випадку покаранням за шахрайство могло б стати до 10 років в’язниці. А ніяк не «смертна кара» до вироку.
— Ми не намагалися піти від слідства, не просили суд його випустити, — говорить Вадим Михайлович. — Але 25-го я на колінах благав суддю викликати до нього швидку. Або під конвоєм відпустити в лікарню.
Коли Вадима під конвоєм повернули до СІЗО, батьки продовжили благати про те ж місцеве начальство — також безрезультатно. У результаті їм видали офіційний папірець про те, що у зв’язку з «астенічним станом» їх син отримує «вітамінотерапію в драже». Очевидно, вітамінки Вадиму не допомогли.
— Останні три дні ми майже жили біля стін ізолятора, — згадує мати Вадима. — А коли туди нарешті під’їхала швидка, відчули, що це до сина. Коли медики вийшли, сказали, що допомогти вже нічим не могли.
Тіло відправили в Можайський морг, де так і не встановили причину смерті.
— Патологоанатом сказав, що нічого не розуміє — всі органи в порядку, — говорить Таня. — Він скривав Вадима двічі, відправив зразки органів на експертизу в Москву, результати будуть тільки на початку березня. Нам видали тіло лише через 8 днів після смерті. А на 3-й день Вадим мені снився і сказав, що «пі…ц, мене там закатували».
Таня впевнена, що її наречений помер з чиєюсь допомогою, хоча на тілі не залишилося слідів побоїв. Адвокат Романова вважає, що до смерті призвела звичайна байдужість:
— У такому стані людина не розуміла, що їй потрібно одягатися, пити, їсти. У психлікарні його годували з ложечки. У СІЗО про нього ніхто не дбав, він міг померти просто від зневоднення.
Зараз офіційні особи — представники ізолятора, слідства — зберігають мовчання. Мовляв, ще не завершена медекспертиза, йдуть перевірки на предмет халатності. Рідні сумніваються, що навіть після всіх експертиз вони дізнаються справжню причину смерті Вадима. А тим більше знайдуть винних у ній. У той же час вони мають намір відстоювати невинність сина.
— Батьки відмовилися від припинення справи у зв’язку зі смертю, — говорить адвокат Романова. — Ми будемо працювати і далі.
Адвокат додає, що справа дуже заплутана. Не виключено, що згодом і фігуранти в ньому поміняються. Ми будемо стежити за розвитком подій.
Хоча, як би вони не склалися, Вадима це не поверне.