Триває зростання захворюваності на ГРВІ та грип. Особливо страждають діти 3-6 років. Менш схильні до епідемії діти до 2 років і школярі 7-14 років. Імунна система дітей найменш підготовлена до зустрічі з вірусом і вони, заразившись, передають грип спочатку одноліткам, а потім членам своєї сім’ї. Якщо дитина, як і інші члени сім’ї, зараз продовжує відвідувати громадські місця, то слід вживати заходів щодо захисту організму від інфекції і підтримці здорового середовища будинку.
Катерина Успенська, к.м.н., лікар вищої категорії, педіатр:
— У період епідемії слід задуматися про заходи лікарської профілактики для членів усієї родини. В першу чергу потрібно захищати слизові оболонки дихальних шляхів — саме в клітини слизової проникає вірус і починає розмножуватися. Тому виходячи з дому, намажте носові ходи оксоліновою маззю; можна закапати в ніс часниковий сік, розведений водою, а після повернення додому промийте слизову носа і горла сольовим розчином або засобом на основі морської води.
З неспецифічних противірусних засобів, рекомендованих Роспотребнадзором по Москві для регулярного прийому, підійдуть, наприклад, оціллококцінум, афлубін, рибомуніл.
Також важливі:
— Миття рук з милом або їх дезінфекція спеціальними гелями (часто саме через дотик руками до носа, рота або очей віруси і бактерії проникають в організм);
— Регулярне вологе прибирання і наскрізне провітрювання домашніх приміщень, поки дитини немає вдома (це допоможе позбавитися від бактерій, які можуть там затримуватися по кілька днів).
Коли вести дитину до лікаря
1. Підвищена (вище 37 градусів) температура тіла. Зазвичай легке і нетривале підвищення температури не є приводом для термінового звернення до лікаря. Однак у період епідемії і в ситуації, коли в колі спілкування дитини вже є випадки ГРВІ чи грипу, до температури потрібно поставитися з великою увагою. Дитину краще залишити вдома, а якщо температура не повертається до норми, викликати лікаря.
2. Скарги дитини або зміни в поведінці (млявість або, навпаки, перезбудженість, втрата апетиту і т.д.) Незважаючи на те, що діти найчастіше не можуть вказати, який саме орган — джерело хворобливих відчуттів і навіть не завжди відчувають, що захворіли, в епідсезон будь-яке відхилення від звичної поведінки може послужити приводом для звернення до лікаря.