Співзвуччя більш глибоке — духовне — відгукнулося великою любов’ю до святителя в серцях наших предків.
Народився майбутній святитель близько 280 року в місті Патари Лікійській області, що на південному узбережжі малоазійського півострова. Гідно провів він дитячі роки: відрізнявся серйозністю і спокоєм, полюбив церковну службу, відкрив безодню премудрості в книгах Святого Письма. За порадою дядька — єпископа Патарського Миколи — з юних років вирішив присвятити себе Церкві і незабаром був зведений в церковну ступінь читця, а потім висвячений у сан пресвітера. Так починався його євангельський подвиг.
Після смерті батьків він роздає все майно жебракам, допомагає нужденним, намагаючись робити це в таємниці. Так, вчасно надавши сприяння одній людині, він допоміг видати заміж його дочок, яких батько, зневірившись, готовий був відправити торгувати своїм тілом.
Важливою віхою в житті святого Миколая стало його паломництво в Єрусалим. Вклонившись святиням, він, як і багато інших, забажав було понести подвиги відлюдництва в палестинській пустелі. Але Господь судив інакше і уві сні відкрив Миколі Свою волю — здійснювати призначене йому служіння на батьківщині. Під час цієї подорожі вже проявилася його чудесна сила: двічі, на шляху у Святу Землю і назад, бурхливе море перешкоджало корабелам, і обидва рази святому Миколаю вдалося приборкати стихію, а також зберегти неушкодженим матроса який впав з щогли.
Уникаючи людської слави, святий Миколай вирішив повернутися не в рідне місто, де його добре знали, а в Світи — головне місто Лікійської області. Сталося так, що в той час там зібралися єпископи для обрання нового архіпастиря. І з волі Божої ним став святий Миколай. Таке несподіване піднесення вельми збентежило молодого пресвітера, але для зміцнення в служінні йому було послано бачення, в якому Господь Ісус Христос вручив йому Євангеліє, а Пречиста Богоматір поклала на нього святительський омофор (це сюжет часто зустрічається на Нікольських іконах).
Життя святителя мало чим змінилася. Скромність і простота; праця, піст, молитва; допомогу всім — багатим і бідним, старим і юним, хворим і здоровим, і головне — турбота про зцілення від гріховних виразок.
Зазнав святитель і тюремне ув’язнення під час гоніння на християн, спорудженого імператором Діоклітіаном. Був учасником I Вселенського собору, де, не стерпівши богохульних промов єретика Арія, нагородив його ляпасом, за що на короткий час був позбавлений єпископського сану і взятий під варту. Позбавлений від цього покарання чудесним заступництвом Спасителя, він і сам неодноразово виводив з ув’язнення полонених і рятував безневинно засуджених на страту.
Святитель Миколай мирно відійшов до Господа в глибокій старості десь між 345-351 роками, але не залишив своїм піклуванням весь християнський світ. Проживши життя, повного турбот і праць, він і після блаженної кончини своєї продовжує допомагати людям, які опинилися у важкому становищі. З кожним він ділиться частинкою свого багатого життєвого і духовного досвіду. Йому моляться про виховання дітей, про світ в родині, про позбавлення від злиднів і бідності, про відразу блудних помислів або посягань, про паломників, моряків, подорожуючих, про позбавлення від уз або смерті, про зміцнення і чистоту православної віри… Усього перелічити неможливо. Немає такої ситуації, в якій Микола Чудотворець не допоміг би. Завдяки цій невичерпній допомозі, яку він надавав і надає, завдяки невтомному молитовному заступництву перед Богом за весь світ, Миколай Чудотворець став особистістю воістину легендарною.
Православна Церква двічі святкує пам’ять святителя: 9/22 травня (перенесення мощей з Мир Лікійських у Барі — весняний Нікола) та 6/19 грудня (зимовий Микола) — за три тижні до Різдва Христового. І, може бути, почасти тому в свідомості європейських народів (спотвореному, правда, протестантизмом, скасовує з XVI століття шанування святих) святитель Миколай перетворився на доброго дідуся Мороза — Санта-Клауса, особливо піклується про дітей і бідняків. Новий рік по всім існуючим у світі церковним календарями настає після Різдва Христового (наша бездумна гонитва за Заходом і тут призвела до непорозуміння: Новий рік вийшов до Різдва Христового, під час посту!).
А на Русі — Дід Мороз залишається Дідом Морозом, а Микола Угодник — помічником і покровителем людського життя. І понад тисячу років будь-який православний християнин знає напам’ять і в радості чи в горі повторює тропар святителю Миколаю: «Правило віри і образ лагідності, стриманості вчителя явив тебе стаду твоєму, яже речей істина. Цього заради стежили єси смиренням висока, убозтвом багата, отче священноначальніче Миколу, моли Христа Бога спастися душам нашим».