Так дослівно перекладається видова назва хурми східної.
Рід хурма належить до родини ебенових. З майже 300 видів хурми для нашої кліматичної зони (Крим) мають інтерес три: хурма кавказька, хурма віргінська, хурма східна.
Хурми кавказька у дикому вигляді росте на Кавказі. Дерева сильнорослі, висотою до З0 м. Плоди дрібні, терпкі, насінин у плоді до 4 шт.. порівняно невеликих за розмірами. Сіянці цього виду використовуються як підщепа для культурах сортів. Коренева система їх розгалужена, мичкувата, добре витримує пересаджування, досить посухостійка, порослі в саду не дає Морози витримує до мінус 22-26°С.
Хурма віргінська походить з Північної Америки. Дерева сильнорослі, висотою до 20 м. морозостійкі — до мінус 37С. Плоди дещо більші, ніж у хурми кавказької, терпкі, ароматні. Сіянці використовують як підщепу для культурних сортів. Вони мають слаборозгалужену стрижневу кореневу систему, тому гірше хурми кавказької витримують пересаджування, вологолюбніші, в саду з віком можуть утворювати кореневу поросль. Щеплені на хурмі віргінській культурні сорти менш довговічні, повільніше розвиваються і дають менший урожай. Як виняток, вони можуть бути використані як підщепи на важких вологих грунтах, а також для просування культури хурми у північніші райони, зокрема хурми віргінської та гібридів з хурмою Східною. Останнім часом успішно реалізовується гібридизація хурми східної з хурмою віргінською відомими спеціалістами-селекціонерами Нікітського ботанічного саду, якими виведені морозостійкі сорти. Росіянка, Нікітська бордова, Новинка та інші.
Хурма східна поширилася з Китаю. На даний час налічується близько 1000 сортів. Для нас становлять інтерес сорти з морозостійкістю не нижче 17°С.
За зарубіжною класифікацією сорти хурми поділяють на дві групи: константні і варіюючі. До константних належать сорти, плоди яких не змінюють забарвлення м’якуша залежно від запилення, тобто немає різниці: з насінням вони чи без нього. І ще їх розділяють на дві підгрупи: терпкі та солодкі.
До терпких константних сортів належать: Хачіа, Таненаші, Тапоман, Гошо, Сойо, Тсуру, Сідлес, Костата, Ємон, Адреула (26468). Айзу-Мішіразу, Росіянка, Новинка, Нікітська бордова, Мрія, Меадер. Терпкість в їхніх плодах зникає тільки після повного Ддостигання (розм’якшення). До солодких константних сортів відносять Джіро, Кримчанка-55, Находка, Кіара, Меоце-Саукуне, Мішіразу, Фуйо, Двадцятий вік. Ці сорти незалежно від наявності в плодах насіння солодкі вже після набування характерного для них забарвлення навіть твердими, без розм’якшення плоду.
До групи варіюючих належать: Хіакуме, Куро-хума, Гошо-гакі, Аман-какі, Зорька, Тєїдімон, 27252, Тсуруноко, Супутник. У цих сортів при заплідненні і утворенні насіння дуже змінюється (варіює) забарвлення м’якуша і смак плоду. У безнасінних плодів цієї групи м’якуш світлий, в’яжучий і терпкий. Терпкість зникає після повного достигання. Плоди з насінням у цих сортів мають темний м’якуш і вони не терпкі — навіть недостиглі.