При будь-якому з реальних сценаріїв можливості президента Російської Федерації на перемогу у військовому конфлікті в Україні вкрай незначні. Він постійно збільшував ставки, щоб не дозволити Україні бути вільною, демократичною, європейською країною.
Є велика чисельність підтверджень і доказів того, що військовослужбовці Російської Федерації проводять війну з армією України. Вторгнення Російської Федерації – веде до ескалації конфлікту між українською державою та сепаратистами в східній частині України яких підтримує Москва. Як тільки стало відомо, що армія України здатна повернути собі головні міста Донецьк і Луганськ, російський президент посилив ставки і направив через кордон свої військові сили, щоб не допустити повного розгрому терористів.
Обидві сторони несуть великі втрати, але Російська Федерація не припиняє стверджувати, що не має ніякого відношення до бойових дій на Україні. Переважна більшість її виправдань звучить просто як маячня (наприклад, заява про десантні війська, які заблукали). Крім цього, загиблих на території української держави солдат Росії ховають без розголосу, в безіменних могилах. кореспонденти, які проявляли спробу розслідувати дану справу, отримували погрози. Нарешті, Російська Федерація не демонструє рівно ніякої готовності починати реальний діалог про мир — всі колишні спроби завершувалися тим, що Путін направляв в східну частину України ще більшу кількість солдатів і техніки.
Після скасування надання газу в нинішньому році, сумно знаменитої анексії Автономної Республіки Крим на початку року, надання терористам озброєння, а сьогодні і вторгнення в Донецьку область виникає питання: коли ж президент Росії насититься? Ми маємо віру, що до теперішнього часу російський глава діяв за чітко встановленим режимом. Він бажає привести до дестабілізації уряд України, який прийшлов до влади завдяки Євромайдану. Основний мотив Путіна — консолідувати власні сили і не дозволити аналогічної демократичної революції в Російській Федерації. На кожному ступені україно-російського конфлікту російський президент ретельно розглядав всі за і проти з точки зору власної мети і стратегії.
На подив Володимира Путіна, уряд України і армія роблять значний опір його першим просування. Та й підтримка його «народних республік» в східній частині виявилася досить низькою. В той же момент підтримка армії України перетворилася на потужний рух, а до військкоматів попрямували тисячі добровольців.
Українська держава продовжує битву без матеріальної допомоги західних держав. Уже сьогодні вважається зрозумілим, що Україна не бажає здаватися. Незважаючи на істотну чисельність і перевагу армії Росії, Російська Федерація не здатна перемогти державу, населення якої не бажає, щоб її окупували. Першого вересня поточного року, українська армія надала дозвіл на заснування партизанських загонів, які стануть битися проти військових у східній частині України.