Новости Харькова
Сделать стартовой 
Lenta.kh.ua:   Карта сайта
|  События Харькова |  Тенденции |  Регионы |  Спорт |  В мире |  Общество
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ ХАРЬКОВА


28.9.17 Де відпочити в Карпатах: огляд цін і курортів
13.9.17 iPhone на трильйон: як новинки вплинуть на капіталізацію Apple
18.8.17 Чем могут удивить ежедневники с логотипом от сайта deksgroup.com
05.8.17 Игры в казино на море — приехал, увидел, проиграл
21.6.17 Что нужно знать игроку об игровых автоматах
15.6.17 Автоматы казино вулкан — достигни успеха
30.5.17 Современный интернет магазин интимных товаров
26.5.17 Как выбрать смеситель для умывальника
12.4.17 Доверяйте ремонт телефона лучшим
11.4.17 Лучший отель в центре Харькова «Чичиков»
ПОИСК:  
Искать:
в информационной базе
в новостях

События Харькова
Розведення хутрових звірів як бізнес в Україні має гарні перспективи
15.08.2013

Розведення хутрових звірів як бізнес в Україні має гарні перспективи Для розведення хутрових звірів найбільш підходять північні і північно-західні регіони України. Місцеві ферми працюють з рентабельністю 50-300% і не відчувають конкуренції. До того ж Італія, Китай, Туреччина і Греція все більше цікавляться українськими хутрами, а також можливістю відкрити тут свої розплідники

Незважаючи на економічну кризу, поступове підвищення середньорічної температури і зростаючу активність захисників живої природи, світовий ринок хутряних виробів стрімко розвивається. У Європі щорічний приріст виробництва хутра становить 5%, в Україні темпи зростання ще вище — 20-30%. Зростає і ціна пухнастих виробів. Згідно з даними Копенгагенського хутрового аукціону, за останні два роки ціни на хутро шиншили збільшилися на 27-30%, норки — на 36-42%. Світовий ринок хутра оцінюється мінімум в $ 15 млрд. А за даними Української асоціації хутровиків, роздрібний оборот хутра в нашій країні за 2010 рік склав близько $ 400 млн. При цьому ніша розведення хутрових звірів в Україні ще не заповнена, а продукція звіроферм все активніше експортується.

Загартовані вітром

Для розведення хутрових звірів найбільш підходить клімат північних і північно-західних регіонів України (Київська, Рівненська, Чернігівська обл.) і деяких західних (Львівська, Івано-Франківська обл.). Тут можна будувати розплідники по вирощуванню норки, лисиці, песця, ондатри, шиншили, тхора, єнотовидного собаки, соболя, видри. В Україні ці види хутрових звірів у природних умовах ніколи не мешкали і практично всі вони завезені з більш холодних країв — Канади, Північної Америки, Центральної Європи. «Ще років п’ять тому норку вирощували на півдні України, але тепер там практично цим не займаються — звірок не любить вологості й високої температури. Погодні умови сильно впливають на якість хутра і, відповідно, на вартість шкурки», — зазначає Сергій Коломієць, головний зоотехнік ТОВ «Баришівський звіроплемгосп». Існували на півдні і ферми, які вирощували блакитного песця, але вони зіткнулися з аналогічною проблемою: песець — мешканець Заполяр’я. Тому ряд розплідників, раніше розташованих в Одеській, Миколаївській областях та АРК, перемістили на північ.

«Шиншила в Україну завезена з регіонів з низькими температурами, сильними вітрами і сухим повітрям (наприклад, Німеччина), — доповнює Орест Стахів, власник компанії Chinchilla Real. — У Львівській області майже ідеальні умови для утримання цих звірків, але влітку доводиться забезпечувати кондиціювання повітря (температура утримання повинна бути не вище +11-16 ° С), що призводить до додаткових витрат». Перевага західних регіонів також у тому, що тут розташовані фабрики з виробництва хутряних виробів (досить назвати «Тисменицю»). Супроводжує бізнесу і близькість до кордонів з Польщею Білоруссю, Словаччиною.

Звір звіру ворог

Серед всіх різновидів хутрових звірів найбільшим попитом користується норка — 60% від всіх продажів хутра. Українське поголів’я норки налічує 65 тис. особин, хоча ще п’ять років тому їх було 85 тис. Причина скорочення — зниження попиту на світовому ринку на хутро норки, яку розводять в Україні. Заготівельники стали більше цінувати шкурки зі Скандинавії, довжина ворсу у яких набагато коротша. Вітчизняні ферми поки тільки починають обзаводитися заморськими звірками. Норкою в Україні займається не багато господарств — ферми, розташовані в основному в Чернігівській, Київській (Переяслав-Хмельницький) та Івано-Франківській областях. З’являються вже і підприємства замкнутого циклу, наприклад компанія «Тикаферлюкс» в Івано-Франківську, створена за участю норвезьких інвесторів. Тут розводять тварин, обробляють хутро і шиють вироби.

Лисицю, песця, соболя в Україні вирощують на Рівненщині, але займаються даним напрямком невеликі господарства, розраховані на сотню-іншу особин. Підрахунок поголів’я нутрії та шиншили, яких активно розводять в приватних господарствах, ніхто не веде. «Існує 700-800 шиншилових міні-ферм і приблизно 12 великих (600-1000 особин), — зазначає Орест Стахів. — У нашому господарстві близько трьох сотень шиншил, що за українськими мірками чимало. У Європі ж середньостатистична ферма містить 2 тис. особин».

«Норка харчується морською рибою, тому утримувати цих звірків досить дорого», — каже Ярослав Снилик, ПП «Шиншила України». Шуба з норки носиться довше шиншилової і коштує дорожче, однак розводити шиншил набагато вигідніше. На одну шубу йде від 70 до 150 шкурок маленьких звірків, а кінцева ціна виробу — від 60 тис. грн до $ 100 тис. Утримання одного звірка обходиться приблизно в 16 грн на місяць, адже шиншила, на відміну від норки, може не їсти м’яса.

Висока вартість шиншил, в порівнянні з відносно дешевим утриманням, пояснюється тим, що ці гризуни повільно розмножуються: в середньому самка приносить двох-трьох дитинчат три рази на рік. Для порівняння, ондатра на рік може приносити потомство 4-5 разів по 12-15 дитинчат в посліді, тобто можна отримати до 40 особин.

Не менш вигідно вирощувати кролика-рекса. Це штучно виведена порода, отримана шляхом схрещування кролика з шиншиллой. Шуба з такого хутра коштує понад 10 тис. грн.

Українські реалії

Хутрове звірівництво — бізнес сезонний. Шкурки користуються попитом тільки з вересня по січень, а найбільші витрати на корми припадають на літній період. Тому підприємцям складно обійтися без пільгового або сезонного кредитування, яке частково може здійснюватися в єдиному ланцюгу з переробною галуззю (зокрема, доцільно використовувати закордонний досвід створення кредитних спілок). Ціни на корми зросли більш ніж у три рази, притому що ціни на хутряну сировину збільшилися на 80-90%, тому в структурі собівартості шкурки витрати на прокорм в середньому по господарствах досягають 70%. Крім того, значно погіршилася якість кормів. Скоротилося виробництво субпродуктів на м’ясокомбінатах, так як вони працюють в основному на імпортній сировині, а звірогосподарства збирають субпродукти по крихтах. Ввезення імпортних кормів обкладається досить високою митом, та і якість їх, як правило, залишає бажати кращого. «Близько 20% шкурок господарства реалізують за бартерними схемами, розраховуючись за отримані корми, енергопостачання, обладнання, комунальні послуги тощо. Це значною мірою обмежує можливості господарств в пошуках кращих варіантів закупівель кормів», — вважає Наталія Шоліна, приватний аналітик, експерт ринку хутра.

Відсутність грамотних ветеринарів змушує кожного підприємця вивчати хвороби і проблеми своїх звірків самостійно. Якщо власник ферми займається цією справою 4-5 років, то він знає вже набагато більше будь-якого ветеринара. «Сім’я шиншил складається з чотирьох самок і одного самця. Для здорового потомства важливо, щоб не було кровозмішення — схрещування пар-родичів (до чотирьох поколінь). Тому селекційна робота передбачає співпрацю між фермерськими господарствами — обмін самцями (або їх купівлю) для схрещування. Їздити ж за кордон з цією метою — величезна морока: для того, щоб привезти легально декількох звірків, потрібно зібрати безліч документів, дозволів і висновків, — ділиться досвідом Орест Стахів. — До того ж європейським фермерам значно легше возити шкурки на аукціон у Данію, ніж до нас. У нас перевезти хутро через митницю — проблема».

Ще одна складність — вичинка шкурки. В Україні дуже мало фахівців, які вміють якісно обробляти хутро. «Ми, якщо плануємо продати шкурки за кордон, відправляємо їх на вичинку до Польщі (по $ 5 за шт.). В Україні ми знайшли тільки одного фахівця, і він не завжди справляється з нашими обсягами. Це напрямок для освоєння вважаю дуже перспективним, оскільки схожі технології вичинки застосовуються для всіх дорогих видів хутрових звірків», — зазначає пан Стахів. Поки хутро переробляють підприємства в Харкові, Балті, Краснограді (Харківська обл.), Львові, Одесі, Жмеринці.

Цінне хутро

Основними клієнтами виробників хутра найчастіше виступають приватні підприємці, особливо великі партії скуповують бізнесмени з Росії, Італії, Греції, Туреччини, Іспанії та Німеччини. Незначну частину хутра скуповують вітчизняні хутрові фабрики. «Зазвичай продукцію намагаються реалізувати на біржах, зі складу або ж через хутряні аукціони. Практика світового ринку показує, що саме останні визначають тенденції зміни цін — зростання або спад. В даний час з активно працюючих відомі наступні аукціонні центри: ПАТ «Союзпушнина» (м. Санкт-Петербург), Копенгагенський хутряний центр, Фінський хутровий центр, American Legend (США, Сіетл), Північно-Американський хутровий аукціон (NAFA)», — розповідає Наталія Шоліна. Пан Стахів відзначає, що останні два роки проблем з реалізацією хутра в країні взагалі немає. Величезними партіями скуповує хутро Китай. Він обійшов за обсягами закупівель навіть Росію і Європу.
У Європі захисники тварин періодично проводять масові акції протесту проти магазинів, що торгують хутряними виробами, і людей, які носять одяг з хутра. Слід взяти до уваги, що в таких країнах, як Великобританія, Нідерланди, внаслідок протестів хутрове звірівництво заборонено або регулюється законодавством таким чином, що стає економічно невигідним. Тому в найближчі 3-5 років буде відбуватися перерозподіл ринку.

Досвід підприємців

Орест Стахів, власник компанії Chinchilla Real:
«Легким шиншиловий бізнес назвати ніяк не можна — тварини потребують уваги. У недосвідчених фермерів на перших порах пропадає 20% молодняку. Вартість шиншили залежить від кольору і статі (самки коштують дорожче). Ціна стартує від 300 грн (так дешево продають тільки в зоомагазинах як домашніх улюбленців). Найдорожчі тварини коштують до EUR 3 тис. Традиційні шиншили мають сірий окрас. Однак на фермах вирощують білих (їх закуповують компанії Греції та Італії), бежевих і чорних (популярні в Росії). Дуже рідко розводять біло-рожевих звірків або з фіолетовим відливом. Незважаючи на те що у шиншили саме густий хутро (15 тис. ворсинок на 1 кв. см), вона практично не линяє. Також шиншилу потрібно підгодовувати сухими яблуками, морквою, сіном, плодами шипшини. Всього на харчування однієї тварини йде 10-16 грн на місяць. Рентабельність бізнесу може досягати 300 %».

Павло Брянський, власник приватного розплідника з розведення норки і тхора (Чернігівська обл.):
«Розводити норку не складніше, ніж кроликів, нутрій, курей. Коли тільки починав освоювати цей бізнес, намагався годувати тварин відходами від птахівництва. Але такий корм не зовсім підходив, в результаті я отримував хутро низької якості. Тож невдовзі перевів звірків на живий корм (лабораторні миші), це менш витратно і до того ж у мене відразу зникли всі проблеми. Почав бізнес я з тридцяти самок і трьох самців, протягом року поголів’я зросло до 120 особин. У середньому одна самка в рік приносить 4-5 дитинчат. В Україні шкурка норки коштує від 300 грн. Якщо хутро якісне, то можна спробувати вийти на західний хутровий ринок — там за шкірку платять від EUR 35-50. Хоча, слід зазначити, хутро з пострадянських країн, як правило, програє за якістю західним аналогам і оцінюється на 30-40% нижче».

Ярослав Снилик, власник ПП «Шиншила України»:
«Люди, у яких є вільна житлоплоща, можуть успішно займатися розведенням шиншил. Ферми розміщуються буквально на 50 кв. м. Я стояв біля витоків цього бізнесу в Україні і можу сказати, що це «справа домогосподарок», тобто людей, які можуть заробляти прямо у себе вдома. Одна сім’я звірків з племінної картою і родоводу коштує від 2 тис. грн — це і є стартовий капітал. Починати з великої кількості звірків небажано, оскільки потрібно набути досвіду догляду за шиншилами. Купують хутро в основному для VIP-клієнтів. Люди, які їх обслуговують, самі нас шукають, тому ми не потребуємо реклами. Приватні підприємці інвестують у свій розвиток за допомогою доходу або банківських кредитів».

Сергій Коломієць, головний зоотехнік ТОВ «Баришівський звіроплемгосп» (розведення норки):
«Щоб організувати невелику ферму, потрібно закупити 1 тис. норок. Для цього знадобиться близько EUR 500 тис. Інвестиції потрібні, щоб обладнати кормоцех, клітини, купити самок. На жаль, оскільки норкоферми в Україні — рідкість, корм для цього хутрового звіра ніхто не виробляє. Він складається з 10 інгредієнтів, які потрібно закупити, перемолоти, змішати і зберігати в замороженому вигляді. Я один час працював у Данії. Там існує 2 тис. ферм норки, а у нас — не більше десятка. При цьому багато датських фермерів одночасно володіють великими фабриками з виробництва корму.

Особливість бізнесу в тому, що норка — дуже складний звірок, вона раз на рік дає потомство. Одна самка може дати до 12 дитинчат, але 10% самок не дають потомства взагалі, плюс завжди існують втрати. Орієнтовна рентабельність бізнесу — близько 50%, але все залежить від цін на хутро на аукціоні.

Характерно, що всі знайомі данці-інвестори навідріз відмовилися працювати в Україні, оскільки у нас «дикі» закони. Складнощів багато: починаючи з покупки ділянки, оскільки ніхто не захоче будувати ферму на чужій землі, і закінчуючи бюрократичною тяганиною. А сама галузь дуже енергоємна і вимагає багато витрат. Тому вкладати гроші в чужу землю ніхто не захоче».

Шкурки з молотка

У Європі найбільший постачальник норки — Данія. До речі, найкращою вважається саме скандинавська норка. Вирощують цього звірка також у Росії, Україні, Білорусі, Швеції, Нідерландах і країнах Балтії. А от в Італії та Греції, знаменитих своїм виробництвом шуб, звірівництво взагалі відсутнє. Їх хутряні фабрики закуповують сировину на хутряних аукціонах, звірофермах. В Америці хутра виробляють у США і Канаді, а в Азії основний виробник — Китай. Піднебесна, до речі, і у виробництві шуб попереду планети всієї (тут знаходиться велика частина хутряних фабрик).

Аукціон — самий легкий і зручний спосіб отримання якісного хутра. Адже перед тим, як відправити товар на торги, його ретельно сортують за розміром, якістю, кольором та іншими параметрами, причому використовують власну систему правил. Продукції з різною якістю обов’язково присвоюється власна назва, прикріплюються відповідні ярлики. Їх виробник повинен вшивати в шуби, проте часто цього не відбувається. Можна купувати хутро на фермі, де займаються розведенням хутрових звірків. Це більш дешевий шлях, але у нього є і свої незручності. Головна проблема в тому, що хутро з фабрики не сортуються. Також можна купувати хутряні шкурки у фірм, які займаються продажем хутра. Позитивні сторони цієї співпраці в тому, що досить багатий асортимент можна підтримувати протягом усього року, але ціна такого хутра досить висока.

РЕКЛАМА
При полном или частичном воспроизведении ссылка на Lenta.kh.UA обязательна. Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку на агентство "Українські Новини", в каком-либо виде строго запрещено. Администрация сайта может не разделять мнение автора и не несет ответственности за авторские материалы.