Зізнаюся відразу: я — шопоголік. Тому, вирушивши на свята в Калінінград, не змогла встояти перед пропозицією сестри з’їздити на шопінг до Польщі. Це поруч. «Ми щотижня туди за продуктами їздимо», — спокушала Таня. Довго умовляти не довелося.
Поїздки в Польщу я чекала, як Гагарін примірки скафандра. Але ранок наміченого дня почався з форс-мажору. Лихі калінінградські хлопці зламали машину Тані. Поліція, страхова, автосервіс. Дивлячись на наші повішені носи, добрий чоловік сестри Олексій запропонував нам своє авто для поїздки.
До прикордонного пункту в Мамоново від Калінінграда всього 50 км. Це не відстань для місцевих. Вони на море в Світлогорськ за 30 км їздять. Наша мета — Гданськ. Там величезні торгові центри. До нього шляху 180 км, години дві-три в дорозі. Перед кордоном заїхали на мийку (брудні машини через кордон не пускають) і на заправку (бензин у Польщі дорогий). На заправці бадьорий поляк заправляв перед нами свій новенький мікроавтобус, заїхавши одним колесом на дерев’яну колодку.
— Хоче більше пального в бак залити, щоб з гіркою, — пояснив заправник. — У нас-то літр 95-го трохи більше долара, а в Польщі – майже два. Але їх більше цікавить дизель. Бізнес у них такий — з Росії бензин возити. Дозволяли б в день кілька ходок робити, поляки би туди-сюди каталися. А так — раз в день, і потім добу перерва.
На кордоні черга була невелика, всього машин 6. Пройшли ми її за півгодини. А нашого попутника з польськими номерами і повним баком бензину загнали на яму. Викликав підозру. Тепер розберуть по гвинтику. Не повезло. А ми поспішили в duty free. Виконуючи замовлення друзів, прикупили пляшку хорошого віскі — 100 злотих за літр.
Через пару годин під’їхали до розв’язки гданської окружної дороги Шадулкі (Szadółki). Там знаходиться село Fashion House. Це клондайк для модниць. Знижки від 50 до 90%. На вході — оголошення, що сьогодні ще діє додаткова святкова знижка в 25%. У магазинах суцільна російська мова. Пішли ми з магазину в числі останніх покупців, обвішані сумками з обновками. Я розжилася італійським пальто за 250 гривень, сестра купила взуття собі і дітям (найдорожча пара коштувала 300 грн.). І мамі придбали модних нарядів за смішними цінами. Цінники тут більш ніж адекватні.
Перед від’їздом до Польщі ми по Інтернету зарезервували тримісний номер в Гданську. Готель «Гриф» — в самому центрі. Просторий двокімнатний номер коштував 250 грн. за ніч. Вранці нам запропонували сніданок по 20 злотих з людини. Стіл ломився від асортименту. Отже, витративши 400 гривень за комфортний нічліг зі сніданком, ми рушили в рейд продуктовими магазинами.
9 ранку. На парковці перед «Ашан» машин мало, але з Калінінградськими номерами більшість. Цінники бадьорять вже з порога. «2 злотих», «5 злотих», «все по 10». Сестра відразу відправилася в дитячий відділ. Колготки для малюків, шкарпетки, труси, теплі штани — все це коштує в рази дешевше, ніж в Калінінграді. Термобілизна, термошкарпетки, так необхідні взимку, від 10 злотих (25 гривнь). У відділі косметики крем Nivea — 2,87. Там же ми затарились вітамінами і ліками (у Польщі аспірин, парацетамол, ібупрофен та інші ліки продаються у продуктових магазинах). Скажу вам одне. Я вже давно із закордонних поїздок замість сувенірів наводжу медикаменти. Там вони дешевше і якісніше. Туба з 20 таблетками розчинних вітамінів коштує від 3,40 до 7,89 злотого. У московських аптеках ті ж самі вітаміни, що ми купуємо в Польщі за 10 гривень, коштують 50!
Коли ми дійшли до алкогольних рядів, з’ясувалося, що в польському супермаркеті алкоголь коштує дешевше, ніж в Duty free.
Шоппінг наш закінчився двома возами товарів на 1200 злотих (3200 гривень). Ніколи ще я на продукти стільки не витрачала. З шоку мене вивела елементарна математика, адже вигода була як мінімум подвійна.
Години в чотири за польським часом ми вже покинули магазини і попрямували у бік кордону. Затримайся ми на годину — і стояти нам на митниці кілька годин у черзі з шопоголіками. Прикордонники знають, за чим калінінградці їздять до Польщі. Іноді з шкідливості вони трясуть покупки на огляді. Шукають м’ясо, курей, субпродукти, фрукти-овочі і квіти. Це не можна провозити через кордон. Тому всі «заборонені» покупки водії старанно маскують в багажнику, прикриваючи їх рулонами туалетного паперу і підгузниками.
Збираючись в Польщу, краще мати готівку злоті на руках. У маленьких кафе, в невеликих магазинах і готелях можуть не приймати банківські картки.
Ще, як в будь-якій поїздці за кордон, можна повернути ПДВ з покупок, інакше кажучи, оформити tax free. І якщо у Франції вам його оформлять майже не в кожному промтоварному магазині, то в Польщі це реально навіть у продуктових. Треба лише зробити покупку більш ніж на 200 злотих. Наприклад, в «Ашані» вимагають, щоб в цю суму увійшло не більше 19 позицій. У ІКЕА цих позицій менше. Краще підійти до касира або адміністратору і уточнити всі нюанси оформлення такс-фрі до покупок. До речі, практично всі розуміють російську мову.
Повернути ПДВ ви можете на прикордонних пунктах. Тільки, під’їжджаючи до кордону, уважно читайте інформацію, в яку чергу вам треба ставати, щоб не проїхати мимо того віконця, де проводять розрахунок. Перейти до нього, якщо ви опинилися в черзі в інших прикордонників, ви вже не зможете.
У кого немає особистого авто, відправляються на шопінг рейсовим автобусом. У Калінінграді популярні туристичні шоп-тури на день. За 200 гривень вас провезуть по трьом торговим центрам — Fashion House, Matarnia (там же знаходиться ІКЕА), «Ашан». А ввечері — в Калінінград. Автобуси йдуть від Південного вокзалу і автовокзалу на Московському проспекті. Асоціація багатодітних сімей Калінінграда частенько собі організовує подібні шоп-тури. Вони беруть в оренду автобус і їдуть в Польщу.